Бізнес латиноамериканського походження

Вирізнятися з-поміж інших – на основі цієїідеї завжди розвивалися особистості та наділені статусом люди. Саме тому, навіть зі зміною епох, привілейовані постаті намагалися виокремитися за допомогою атрибутів заможності та успішності. Люди цінують речі, які в природі зустрічаються рідко і відрізняються своєю унікальністю. Так, споконвіків хутро було на одному рівні з дорогоцінним металом, слугувало грошовою одиницею у різних куточках Землі.

Хутро норки, горностая, чорнобурки, соболя, песця на теренах  Русі було предметом розкоші та атрибутом вишуканого смаку. Шуби з цих звірят носили люди, що мали найвищий соціальний статус та бездоганний смак.

На південноамериканському материку в Чилі, Перу, Болівії був свій предмет розкоші, що завойовував серця людей, які з гордістю носили шубки з унікального хутра шиншили. Завойовники Південної Америки – іспанці, привезли перші шуби королю як трофей, який відтоді швидко підкорив європейську знать та вибагливих французьких панянок.

Нині лише кілька сотень людей можуть похвалитися наявністю шиншилової шубки у власному гардеробі. Це зумовлено насамперед тим, що вартість такої шубки подекуди сягає $100 тис.

Протягом останніх двох років на світових аукціонах ціни на хутро лише зростають, і це відбувається на тлі світовоїфінансової кризи. Згідно з даними Копенгагенського хутрового аукціону (одного з найбільших хутрових аукціонів у світі), за останні два роки ціни на хутро шиншили зросли на 27–30%, на хутро норки – 36–42%. Зростання вартості «м’якого золота» провідні експерти пов’язують із підвищенням попиту в Китаї та Росії. Нині світовий ринок хутра оцінюють щонайменше у $15 млрд.

Попит на хутряні вироби у заможних людей був завжди, і таким чином з'являться нові потенційні покупці на дорогоцінне хутро. Адже ні для кого не секрет, що кількість мільйонерів та мільярдерів у світі постійно зростає. І багато заможних панянок вибирають одяг із дорогоцінного хутра як атрибут вишуканого смаку.

Водночас у Європі періодично відбуваються масові акції протесту захисників тварин, (маємо на увазі «зелених»), які мітингують перед магазинами хутра, салонами та просто багачами, які носять вбрання з хутра. Слід зауважити, що в таких країнах, як Великобританія чи Нідерланди, після постійних протестів представників «зелених» партій хутрове звідництво просто заборонене або регулюється законодавством таким чином, що його провадження стає економічно невигідним. Тому в найближчі 3–5 років відбуватиметься певний перерозподіл, а якщо казати правильніше – перенесення великих європейських хутрових ферм у Чехію, Словаччину, Фінляндію, Польщу, Україну, Білорусь, Росію, Китай. У цих країнах сприятливі умови для розвитку цієї галузі: підходящий клімат, лояльне законодавство, можливості доступної кормової бази та дешева робоча сила.

За даними Української асоціації хутровиків, роздрібний оборот хутра та одягу в Україні за 2010 рік становив близько $400 млн. У нашій країні на норкові вироби припадає 60% усього обсягу продажу, і лише 4% – на вироби з шиншили. Поки наші виробники налагоджують своє виробництво, українським фабрикам, ательє та салонам ексклюзивного пошиття хутра доводиться купувати сировину здебільшого на світових аукціонах.

Із питанням рентабельності та доцільностірозвитку цього виду бізнесу в Україні ми звернулися у компанію «Chinchilla Real» («королівська шиншила»): «У найближчому майбутньому багато бізнесменівУкраїни і країн СНД залучаться до вирощування шиншил. Перспективний напрям розвитку цього бізнесу – це вичинення шкірок і моделювання хутрових виробів. Ринок збуту простягається від теренів країн СНД і до країн Європи, Азії й Америки. Звичайно, це можливо лише за умови плідної співпраці всіхбізнесменів-шиншиловодів України».

З огляду на обмежену генетичну властивість шиншили повільно збільшують своє поголів'я, і тому різкого стрибка виробництва хутра навіть при постійному попиті не буде. Звідси – висновок: виробництво шкірок вигідне, і попит забезпечений надовго.

http://www.vlasbiz.net/content/detail/109